Пошук
  • Владислав Пелих

Руслан Бельтюков. Криза продуктивності організацій як наслідок відсутності системи


Ми часто зустрічаємо термін продуктивність у відношення до процесів і аналізуємо розвиток держав з точки зору зростання ВВП. Але чи зростання ВВП відображає справжній стан розвитку держави?


Для пересічного громадянина аналіз ВВП не більше, ніж пуста абревіатура, яка часто не відповідає його сьогоднішньому рівню життя та добробуту.  Пересічний громадянин прагне отримувати більше благ і відчувати себе комфортніше. Нерівномірний розподіл ресурсів у багатьох країнах триває до сьогоднішнього часу, хоча феодальні часи уже давно минули. Наслідками феодалізму є наявність доступу до ресурсів в одних людей та відсутність доступу до ресурсів у інших. А криза каталізує зростання напруги у суспільстві та ще більше поглиблює нерівномірність розподілу ресурсів. Я вже писав неодноразово про розвиток економіки цінності, коли компанії, які не приносять цінність будуть руйнуватись, а натомість будуть розвиватись компанії, які приносять реальну цінність. Але компанії складаються з людей, які у них працюють та створюють додаткові цінності для їх клієнтів. Прибутки компаній формуються у наслідку продуктивності працівників та ефективності їх дій.


Якщо подивитись на державних чиновників, то чиновники – це теж працівники великої корпорації під назвою держава. Ці люди споживають ресурси, які їм надає держава у вигляді коштів та повноважень, а держава, в свою чергу отримує ці ресурси як податок з підприємств. Завдання чиновників забезпечувати розвиток підприємств та збільшення податків, які мають надалі інвестуватись в розвиток інфраструктури і далі впливати на розвиток добробуту людей. Але у реальності вже відбувається інакше. Змінюються керівники і так само змінюються разом з ними дружні компанії, які отримують замовлення з бюджетів різних рівнів і частина бюджетів осідає в кишенях як їх дружніх власників так і дружніх чиновників.


Доступ до розподілу ресурсів призводить до перекосів економіки та ще більшого поглиблення кризових явищ. Велика маса працездатних працівників уже шукає роботу за кордоном та розвиває інші економіки. При цьому всередині країни продовжується надалі перерозподіл ресурсів та боротьба за ресурси. Державні монополії діють аналогічно чиновникам. Їх низька продуктивність і ефективність дуже легко компенсується через підняття тарифів на послуги і помилки їх керівників лягають на громадян країни додатковими рентними платежами.


Як назавжди позбутись феодального ладу та почати розвиватись громадянам країни? На це питання пробували відповідати багато економістів і шукати вирішення цієї проблеми через нові системи перерозподілу повноважень між керівниками державних монополій або між чиновниками. Але перерозподіл повноважень між неефективними працівниками не збільшить ефективність. Поглянемо на розвиток потужних компаній, які дуже ефективно розвиваються. В таких компаніях є постійний контроль продуктивності працівників. Компанії розподілені за проектами і в кожному проекті чітко прописані процеси та результати таким чином, що можна цілком точно рахувати як кінцевий результат проекту так і проміжну ефективність. Це означає, що якщо певний працівник проекту не має достатньо продуктивності – його заміняють на більш продуктивного працівника з відповідними компетенціями.

Ми бачимо численні зміни чиновників. Але хто відповідає за їх помилки? Ці помилки завжди будуть оплачувати прості громадяни. Державна корпорація на даний час є дуже неефективним підприємством, яке споживає ресурсів більше, ніж створює цінності громадянам. Причина такого стану полягає у тривалості призначення чиновників. П’ятирічні каденції призводять до формування кланів, які далеко не розбазарюють ресурси, а натомість їх успішно експлуатують з власною вигодою. Якщо у звичайному підприємстві власник бачить показники діяльності кожного працівника і замінює менш продуктивних працівників на більш продуктивних, то це ж мало би і бути у державі, коли громадяни мають можливість оцінювати продуктивність кожного без виключення чиновника і оцінювати їх за цінністю для громадян. Прийшов час, коли необхідно Конституцію зробити реальним документом, а не декларацією, яку згадують тільки для піару. Якщо громадяни будуть оцінювати кожного чиновника за певними показниками і чиновник буде що тижня звітуватись перед громадянами, то ми бачитимемо реальну роботу працівників корпорації держава для добробуту громадян. Тоді відпаде потреба обирати керівників на тривалий термін, а люди зможуть оцінювати якість роботи чиновників через показники їх результатів. І якщо результати будуть впродовж, наприклад, трьох місяців менші за певні показники довіри громадян, такий чиновник автоматично звільняється з посади і обирається наступний. При цьому якщо все зробити у дистанційному форматі голосування через смартфон з використанням персональних даних, ми нарешті зможемо отримати фахових керівників замість призначених експериментаторів, здатний експериментувати за гроші громадян.


Так, звісно для таких рішень потрібна велика політична воля. І, зважаючи на велику кількість людей, які мріють користуватись ресурсами абсолютно лише для власного блага, ймовірність такого сценарію розвитку країни є вкрай малою. Впровадження таких технологій уже почалось з продуктивних компаній світового рівня і буде органічно поширюватись на інші компанії приватного сектора. Для переходу ж державного сектора на продуктивні рейки з громадською оцінкою роботи кожного працівника необхідне буде або послідовне перетворення системи або чергова революція, очолювана уже професійних керівниками, яким набридло витрачати кошти для збагачення визначеної касти чиновників.


Світ входить у чергову кризу, яка буде дуже яскраво відрізняти ефективність та продуктивність кожної людини від демагогії та низької професійності. Першими під ризиками закриття опиняться великі компанії і слід чекати великих дефолтів та банкрутств неефективних компаній. Період рецесії буде тривати щонайменше до 2024 року і лише успішні компанії та організації, які зроблять ставку на продуктивність, зможуть розвинутися і отримати домінуюче становище на ринку. Ставка буде робитись на щоденну продуктивність працівників. Не звітну щомісячну, коли можна підтасувати дані та гарно показати свої здібності у формуванні звітів, а реальній щоденній продуктивності, яка вимірюється реальними діями та їх результатами.


Автор Руслан Бельтюков – президент ГО Всеукраїнська Асоціація Керівників Бізнесу – UABL


Дізнатися більше: https://uabl.org/productivity-crisis/

0 перегляд

© Львівський центр розвитку бізнесу, 2018 - 2020. Усі права захищено.

​​Подзвоніть нам:

+380671771705

Михайло

Знайдіть нас:

м. Львів, вул. Зелена, 109 (праве крило), 4-й поверх